Бактус спицями в’яжеться простіше, ніж здається: ви починаєте з гострого кута, поступово розширюєте полотно, а після середини переходите до убавок. Для першої роботи зручно обрати хусткову в’язку — у ній усі петлі пров’язують лицьовими, тому край виходить рельєфним і добре тримає форму.
Нижче наведено базовий спосіб для косинки з розмахом крил 140–150 см і висотою по центру 40–50 см після ВТО. Кількість петель змінюється залежно від товщини нитки та щільності вашого в’язання, тому орієнтуйтеся не тільки на рядки, а й на фактичний розмір та залишок пряжі.
Розміри та вибір матеріалів для в’язання бактуса
Для стандартного бактуса достатньо 100–150 г пряжі з метражем 160–300 м на 50 г. Тонша нитка дає легке полотно з м’яким спаданням, а товстіша швидше формує теплу косинку. Перед початком зв’яжіть невеликий зразок хустковою в’язкою та виперіть його: після ВТО полотно може трохи змінити розмір.
Для теплого виробу підійдуть меринос, альпака, норка, ангора або кашемір. Меринос зазвичай простіше прати й він добре тримає форму, а альпака робить полотно пухнастішим. Для легкої демісезонної косинки можна взяти суміш бавовни з мериносом, шовк, віскозу або бамбук.
| Інструмент / Матеріал | Характеристики та параметри | Призначення |
|---|---|---|
| Кругові спиці | Розмір 2,5–4 мм, довжина волосіні 60–100 см | Основне в’язання зі зручним розміщенням великої кількості петель |
| Пряжа | 100–150 г; тепла: 100% меринос, альпака, норка, ангора, кашемір; легка: бавовна з мериносом, шовк, віскоза, бамбук | Формування м’якого драпованого полотна косинки |
| Маркери для петель | Пластикові або металеві замочки | Позначення центральної петлі або місць виконання надбавок |
| Допоміжні аксесуари | Кухонні ваги, сантиметрова стрічка, трикотажна голка або гачок | Зважування мотка для пошуку середини виробу, вимірювання та заправляння кінчиків ниток |
Номер спиць підбирайте за зразком: полотно має бути гнучким, але не настільки пухким, щоб між петлями утворювалися великі отвори. Якщо край здається жорстким, для закриття петель можна взяти спиці трохи більшого розміру.
Основні способи формування форми трикутної косинки
Перший варіант — в’язання від кутка. Роботу починають із 3–4 петель, а додавання виконують тільки з одного робочого краю. Надбавку роблять у кожному 2-му або 4-му ряду, тому полотно поступово розширюється в один бік.
Коли бактус досягає потрібної ширини, можна перейти до убавок з того самого боку. Так утворюється асиметрична або серпоподібна форма. Якщо потрібен простіший край, після розширення можна одразу закрити петлі, але тоді косинка матиме один гострий кінець і широку протилежну сторону.
Другий варіант — в’язання від центру верхнього краю. На спиці набирають кілька петель, іноді формують коротку стрічку або шнур i-cord, а в центрі позначають одну петлю. У кожному лицьовому ряду додають чотири петлі: по одній після кромочної з обох боків і по одній з кожного боку центральної петлі.
Такий спосіб дає симетричний трикутник із виразною центральною лінією. Бактус від кутка зазвичай має м’якший, трохи вигнутий силует, а модель від верхнього краю лежить рівним трикутником. Для першої роботи зручно почати з конструкції від кутка.
Покрокове в’язання простого бактуса хустковою в’язкою
У цьому варіанті всі петлі пров’язують лицьовими в кожному ряду. Надбавки й убавки виконують з одного робочого краю, а середину визначають за витратою нитки. Така схема не потребує складного візерунка.
- Наберіть на спиці 2,5–4 мм рівно 4 петлі класичним способом.
- Пров’яжіть 2 ряди лицьовими петлями. Для рівного краю можна використати хусткову в’язку або шнур i-cord, пров’язуючи по 2 петлі на початку й наприкінці ряду.
- Розширюйте полотно: додавайте по 1 петлі з одного робочого краю через накид із перекручуванням або вив’язуванням із протяжки в кожному 4-му ряду. Продовжуйте, доки не буде витрачено рівно 50% маси пряжі.
- Після проходження центральної точки почніть зменшення. Пров’язуйте 2 петлі разом лицьовою в кожному 4-му ряду з того самого краю, доки на спицях не залишаться початкові 4 петлі.
- Закрийте останні 4 петлі та обріжте робочу нитку, залишивши кінчик завдовжки 10–15 см для заправляння.
Якщо край виходить хвилястим, перевірте натяг нитки в перших і останніх петлях. Надбавки з протяжки зазвичай дають менш помітний отвір, ніж звичайний накид, тому вони підходять для гладкого базового бактуса.
Контроль витрати нитки та типові помилки початківців
Перед початком зважте моток на кухонних вагах. Наприклад, якщо він важить 100 г, під час розширення періодично зважуйте залишок клубка. Коли в ньому залишиться 50 г, ви досягли середини за витратою пряжі й можете переходити до убавок.
Такий контроль точніший за підрахунок рядів, адже щільність в’язання може трохи змінюватися. Для бактуса зі смугами або різними візерунками витрата нитки теж буває нерівномірною, тому ваги допомагають не залишитися без пряжі біля другого кінця.
Бобінна пряжа з просоченням після прання стає пухкішою, а полотно може ущільнитися. Для неї беріть спиці на 0,5–1 мм більші, ніж зазвичай, і обов’язково виперіть зразок до початку роботи.
Не затягуйте край під час закриття петель. Надто тугий край стягне кут бактуса, і косинка не ляже м'якими хвилями на шиї. Для вільного драпування використовуйте еластичний спосіб закриття або візьміть спиці на 1–1,5 розміру більші.
Після завершення сховайте кінчики трикотажною голкою, проводячи нитку всередині сусідніх петель. Не обрізайте хвостик одразу біля вузла: залиште невеликий запас, щоб нитка не вислизнула під час прання.
Еластичне закриття петель і правила ВТО косинки
Останній ряд має залишатися рухливим. Якщо закрити петлі звичайним тугим способом, верхній край втратить еластичність і може стягнути трикутник. Під час еластичного закриття можна робити накид перед кожною петлею або пров’язувати дві петлі разом за задню стінку, а отриману петлю повертати на ліву спицю до завершення ряду.
Для перевірки потягніть готовий край руками. Петлі мають трохи розсуватися без різкого опору. Після цього бактус потрібно випрати та розкласти за розмірами, адже саме ВТО допомагає полотну набути остаточної форми й розмаху 140–150 см.
- дбайливе прання: замочіть виріб у прохолодній воді до 30 °C зі спеціальним рідким засобом для вовни чи шовку, без тертя та викручування;
- віджимання: загорніть бактус у махровий рушник і обережно притисніть, щоб прибрати зайву вологу;
- блокування шпильками: розкладіть косинку на горизонтальній поверхні, наприклад на килимку або пледі, і зафіксуйте кути та краї нержавіючими шпильками за заданими розмірами, з розмахом 140–150 см;
- повне висихання: залиште виріб сохнути природним шляхом подалі від гарячих батарей і прямих сонячних променів, після чого заправте хвостики ниток трикотажною голкою.
Для мериноса та інших вовняних волокон не використовуйте гарячу воду й не підвішуйте мокру косинку: під власною вагою вона може витягнутися. Знімайте шпильки лише після повного висихання, тоді трикутна форма збережеться під час носіння.